Справді, у більшості випадків (зважаючи на розповіді знайомих) міліція працює недобросовісно, або ж не працює взагалі.
Та мені пощастило. Минулого року я вперше звернулася за допомогою до правоохоронців. У мене зранку на вулиці прямо з рук вирвали сумку з ноутбуком і втекли з місця події на авто. За декілька днів викрадач був знайдений, а ноутбук — повернений. До того ж, міліціонери подарували брошурку (щось типу «Як не стати жертвою злочину») і газовий балончик. Тому враження залишилися тільки позитивні.
Тоді питання відпадає… Просто не зовсім розуміла зв'язок між змістом і назвою. Та нехай! У будь-якому разі мені подобається сам текст, особливо деякі порівняння…
задумалась…
можу і не можу погодитися.
здається мені, що в кожного в житті є така людина, яка дарує крила. інше питання — як ми приймаємо цей дар… як бережемо їх потім. інколи нам здається, що ми довершені і крила нам ні до чого. про що, можливо, згодом шкодуємо…
+1 повністю погоджуюся.
думаю, що не варто, дивлячись на ТАКІ подружні пари, відгороджувати себе від сімейного життя чи боятися його…
Ми самі будівельники свого життя. Слід від самого початку закласти правильний фундамент, аби потім не страждати…
Справді. Ще одне шоу, списане з американського емтівішного… Там подібні показухи стали звичними.
Втім, як на мене, для нашої не зовсім розвиненої країни такі шоу недоречні.
до речі, про видання твоїх творів… Повністю підтримую цю ідею.
Не те, що я боюся того, що Рома тебе «приб'є»… Я ж знаю, що він лапочка))
Просто надіюся у майбутньому отримати поштою примірничок твоєї книженції)) :*
Думаю, це не останній подібний фест. Буде ще можливість ;)
Та мені пощастило. Минулого року я вперше звернулася за допомогою до правоохоронців. У мене зранку на вулиці прямо з рук вирвали сумку з ноутбуком і втекли з місця події на авто. За декілька днів викрадач був знайдений, а ноутбук — повернений. До того ж, міліціонери подарували брошурку (щось типу «Як не стати жертвою злочину») і газовий балончик. Тому враження залишилися тільки позитивні.
у першому випадку важливо розгледіти і: або розпустити самому, або дати це зробити комусь))
можу і не можу погодитися.
здається мені, що в кожного в житті є така людина, яка дарує крила. інше питання — як ми приймаємо цей дар… як бережемо їх потім. інколи нам здається, що ми довершені і крила нам ні до чого. про що, можливо, згодом шкодуємо…
завжди знаходжу в твоїх віршах щось своє, зрозуміле…
сподобалось!
думаю, що не варто, дивлячись на ТАКІ подружні пари, відгороджувати себе від сімейного життя чи боятися його…
Ми самі будівельники свого життя. Слід від самого початку закласти правильний фундамент, аби потім не страждати…
Втім, як на мене, для нашої не зовсім розвиненої країни такі шоу недоречні.
Не те, що я боюся того, що Рома тебе «приб'є»… Я ж знаю, що він лапочка))
Просто надіюся у майбутньому отримати поштою примірничок твоєї книженції)) :*